Мистецтво 8 клас

Ян Вермеєр

Українське бароко і європейський контекст

Мистецтво бароко

Українське бароко мурованих храмів

Підготовка до тематичного оцінювання № 2

Підготовка до тематичного оцінювання

Підготовка до контрольної роботи

Композитори бароко

Козацьке бароко

Українське бароко

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

Реформація і Контрреформація

У 1517 році розпочата Мартіном Лютером боротьба з негативними явищами у католицькій церкві та оголошення про необхідність її удосконалення отримала широку підтримку від різних суспільних прошарків Німеччини – від духовенства до правителів князівств, від селян до багатого купецтва. Шалена боротьба, яка розгорталася у різних країнах Європи між прихильниками нової течії у християнстві – протестантизму, та захисниками католицької церкви, переросла у війни та селянські повстання і отримала назву - Реформація.

У деяких країнах Скандинавії, Англії, Голландії нова релігія перемогла. У 1555 році у Німеччині в результаті запеклої боротьби був заключний Аугсбурзький релігійний мирний договір. За умовами договору німецькі князі погодилися на втілення в життя принципу „Чия влада, того і релігія”. Тобто, в залежності від того, яку релігію сповідував правитель німецького князівства, така релігія ставала панівною у цих землях.

Католицизм посилив свої позиції в Італії, Іспанії, Чехії, Польщі, а пізніше і у Франції. Ці кроки здійснювалися в ході Контрреформації – тобто системи заходів, які проводила католицька церква для збереження свого впливу та захисту католицької віри.

Знаряддями боротьби стала посилена римськими папами інквізиція – церковний суд, який розглядав питання єресі. Для координації її діяльності у 1542 році папою Павлом Третім була створена Священна конгрегація Римської і вселенської інквізиції. У цей же час керівництвом церкви затверджується Індекс заборонених книг.

Інквізиція розпочала переслідування прогресивних людей, вчених. Чимало прогресивних наукових робіт потрапляли в Індекс і були заборонені для використання.

Такі явища суттєво впливали на розвиток культури епохи Пізнього Відродження.

 Відставання Італії

У першій половині шістнадцятого століття Італія опинилася в епіцентрі боротьби між Францією проти Іспанії та німецьких імператорів за вплив на Апеннінському півострові. В ході кровопролитних Італійських воєн Міланське королівство та Неаполітанське герцогство опинилися під владою могутньої Іспанії.

В Італії затвердилась політична роздробленість, яка проіснувала чи не найдовше у Європі – до кінця дев’ятнадцятого століття.

У цей час в Іспанії торжествувала інквізиція. Іспанські монархи активно використовували церковний суд для зміцнення власного панування. Італійські гуманісти та природознавці опинилися під пильним оком Священної конгрегації, яка переслідувала людей з відмінними від догматичних поглядами.

Наростали кризові явища і в господарстві. Представники італійської буржуазії не вкладали зароблені капітали у виробництво. Вони обмежувалися придбанням предметів розкоші або землі.

В Італії фактично розпочалося відродження елементів феодалізму. Власники великих земельних ділянок нещадно експлуатували малоземельних селян.

Через переміщення основних торгових шляхів на Захід, до Атлантичного океану, італійські міста втрачали роль головних торгових центрів Європи.

У італійських державах теж наступав період реакції. Республіканська форма правління збереглася лише у Венеції. В інших - встановлюються абсолютистські форми правління, при яких на чолі держави перебуває монарх.

Ці політичні та економічні процеси суттєво вплинули на розвиток культурних процесів епохи Пізнього Відродження.

 Суспільне та культурне життя в епоху Пізнього Ренесансу

У суспільному житті другої половини шістнадцятого століття спостерігалися різноманітні, іноді суперечливі тенденції.

З одного боку відчувалася криза ідей гуманізму. Проголошення в попередній період людини основною цінністю життя поступово замінювався іншими тезами. Ідеї чесної конкуренції, чесного підприємництва, раціоналізму, патріотизму поступаються місцем прагненню заможних городян отримати дворянство, сповідувати ідеали родової честі і належності до вибраних.

В результаті відродження античних традицій у театральне мистецтво повернулися комедія та трагедія. Народні вистави дали поштовх зародженню такого явища, як комедія масок – комедія дель арте. Вдосконалення музичних творів, особливо тих, які стосувалися співу, приводить до створення наприкінці шістнадцятого століття перших опер. Містом, в якому прозвучала перша опера, була Флоренція.

 Маньєризм

В образотворчому мистецтві Пізнього Відродження головним напрямком став мань’єризм. Мань’єризм як особливий напрямок розвитку мистецтва зародився і розвинувся в Італії. Сам термін був створений мистецтвознавцями у 20-х роках двадцятого століття і походить від італійського слова „маньєре” – стиль, почерк, манера, спосіб передачі зображення.

У мистецтві свій початок напрям мань’єризм бере з двадцятих років шістнадцятого століття. І якщо перші „мань’єристи” у своїх художніх роботах ламали лінію зображень, робили їх надто виразними, то пізніші автори перетворили цей стиль на винятково придворний.

Холодні і бездушні портрети знаті, зображення, які відчужені від глядача, блиск прикрас і витонченість ліній рук, що тільки підкреслюють зверхність тих, кого зображено – результат роботи майстрів маньєризму пізнього періоду – кінця шістнадцятого століття. Багато з цих художніх полотен видаються звичайними інтер’єрними прикрасами для кімнат і залів.

У скульптурі маньєризм проявився в прагненні продемонструвати велич зображуваного. Портретні бюсти правителів копіювалися за формою та стилем з античних робіт, які відтворювали римських імператорів. Таким чином, автори робіт намагалися підняти велич своїх знатних замовників, підкреслити їх роль в історії. Насправді, такі художні прийоми, в переважній частині, не відповідали тій справжній ролі, яку відігравали численні аристократичні італійські родини в історії своєї держави. 

Тема:  

А́льбрехт Дю́рер (*21 травня 1471 — †6 квітня 1528) — німецький художник добиВідродження, математик і теоретик мистецтва. Створював вівтарні картини, портрети, гравюри, екслібриси.

На формування майбутнього художника дуже вплинув його батько, який володів майстернею по роботі зі сріблом. Помітивши потяг сина до навчання, він віддав його до школи, де Альбрехт швидко й легко навчився читати й писати. Після школи Дюрер-молодший вчився батьківському ремеслу в цеху. Водночас з цією роботою Альбрехт малював, але таємно від батька, оскільки вважав, що той заборонить йому надалі розвивати це захоплення. Однак, коли батько все ж таки помітив потяг хлопця до малювання, навпаки підтримав сина й пішов з ним до відомого в Нюрнберзі художника і скульптора Міхаеля Вольгемута, який, переглянувши роботи Альбрехта, погодився вчити його образотворчому мистецтву. Уроки Вольгемута виявилися, хоч і складними, проте дуже корисними для Дюрера.

Теоретичні праці

З трактату «Керівництво до вимірювання»:

Шановний добродій і друг! Досі в наших німецьких землях чимало талановитих юнаків, які присвятили себе мистецтву живопису, навчалися без будь-якої основи, тільки шляхом щоденної практики. Так виростали вони в невігластві, подібно дикому, непідрізаному дереву. Хоча деякі з них завдяки постійним вправам і досягали свободи руки, так, що вони виконували свої твори з силою, все ж вони діяли непродумано, слідуючи лише власній примсі. Коли ж тямущі живописці і справжні художники бачили такі непродумані твори, вони не без підстави сміялися над сліпотою цих людей, бо для справжнього розуму немає неприємнішого «видовища», ніж фальш в картині, навіть якщо ця картина написана зі великим старанням. Єдиною ж причиною, чому такі живописці знаходили задоволення в своїх помилках, було те, що вони не вивчали науки виміру, без якої неможливо стати справжнім майстром, але це була провина їхніх учителів, які й самі не володіли такою наукою. Але так як вона є істинною основою всякої живопису, я вирішив викласти її початки та основи для всіх юнаків, які прагнуть знань, щоб вони, оволодівши мистецтвом вимірювання за допомогою циркуля і лінійки, могли б завдяки цьому пізнати і побачити своїми очима істину і щоб вони не тільки прагнули знань, але також могли досягти справжнього і повнішого розуміння.

Окрім видатних образотворчих робіт Дюрер залишив низку значних праць з питань теорії живопису: трактати «Керівництво до вимірювання» (1525) та «Чотири книги про пропорції» (1528), фрагменти незакінченої праці «Книга про живопис». Також збереглись праця «Настанови до укріплення міст, замків і фортець», присвячена темі фортифікацій, та інші начерки. Теоретичні праці Дюрера перегукуються з працями іншого визначного художника добиВідродження, Леонардо да Вінчі, порівняно з якими мають більш прикладний характер.

 Чотири книги про пропорції

У трактаті «Чотири книги про пропорції» Дюрер виклав свої уявлення про фігуру людини і методи її побудови. В першій книзі показані п'ять типів фігур чоловічого та жіночого тіла, пропорції яких вимірюються за допомогою так званого дільника — масштабу, що виражає відношення довжини кожної частини тіла до його загальної довжини. Дюрер базується у цих побудовах як на Віртувії, так і на особистому спостереженню, за його словами, «двох чи трьох сотень живих осіб». Друга книга вміщує вісім додаткових типів фігур, поділених на частини іншим способом, запозиченим з трактату Альберті «Про статую» (1464). В третій книзі Дюрер подає власні методи зміни первісних пропорцій фігур для побудови відхилень від норми, які зустрічаються в реальному житті. В цьому він прагне дати художникам надійніший, ніж малювання з натури, спосіб зображення природи. Серед його методів — геометричне моделювання опуклих і увігнутих дзеркал. Четверта книга присвячена просторовому зображенню людської фігури, передачі ракурсів і руху тіла.

Дюрер склав перший в Європі так званий магічний квадрат, який зобразив на своїй гравюрі«Меланхолія I» (1514). Здобуток Дюрера полягає в тому, що він зумів так вписати в розкреслений квадрат числа від 1 до 16, що сума 34 отримується не тільки при складанні чисел по вертикалі, горизонталі та діагоналі, але і у всіх чотирьох чвертях, в центральному чотирикутнику і навіть при додаванні чотирьох кутових клітин. Також Дюрер зумів розмістити в таблиці рік створення гравюри «Меланхолія» (дві середні клітини нижньої горизонталі). «Магічний квадрат» Дюрера залишається складною загадкою. Якщо розглядати середні клітини першої вертикалі, кидається в очі, що в них внесені зміни, а саме виправлені цифри: 6 виправлена ​​на 5, а 9 отримана з 5. Припускають, що Дюрер не випадково збагатив свій «магічний квадрат» такими деталями, які не можна не помітити.

Львівська збірка рисунків

1869 року до Львівського музею Любомирських з Пшеворська було перевезено колекцію князя Генріха Любомирського, в складі якої знаходились 24 рисунки Дюрера. 1927 року англійський письменник Х. Райтлінгер вперше відкрив науковому світові досі невідому колекцію. Цього ж року в Берліні вийшов шостий том збірки усіх робіт Дюрера, куди увійшли також рисунки львівської колекції. 1940 року збірки музею Любомирських увійшли до щойноствореної Львівської бібліотеки АН УРСР (нині Наукова бібліотека імені Стефаника). Під час нацистської окупації, в червні 1941 року збірку примусом реквізовано і вивезено до Берліна, а перед самою капітуляцією до Зальцбурга. 1948 року збірку було знайдено спецслужбами США у соляній шахті біля Зальцбурга і передано Георгу Любомирському, який обіцяв подарувати їх Вашингтонській національній галереї. Починаючи 1954 року Георг Любомирський продав збірку двома частинами американській антикварній фірмі та приватній галереї, після чого вони були частинами багатократно розпродані. Нині зберігаються поодинокими екземплярами та невеликими групами (не більше трьох) у національних музеях США та Канади, а також у приватних колекціях США, Канади, Великобританії та Німеччини. Місцезнаходження одного рисунку невідоме.

2004 року Україна безоплатно передала Нідерландам ряд творів образотворчого мистецтва, котрі були частиною колишньої колекції Кенігса, свого часу купленої Німеччиною у Нідерландів, а потім вивезеної до СРСР у якості контрибуції. Українська частина колекції містила зокрема і роботи Дюрера. Спроби пов'язати повернення колекції Кенігса із поверненням трьох рисунків із львівської збірки Дюрера, що нині знаходяться у музеї Бойманса у Роттердамі, була безуспішною.

Урок № 10. ПІВНІЧНЕ ВІДРОДЖЕННЯ    
Явище Північного Відродження
Північне Відродження стало особливим явищем у культурному розвитку Нідерландів, Німеччини та Франції першої половини шістнадцятого століття. Сформоване під загальним впливом італійського Ренесансу воно мало свої особливості та специфіку.
Живопис цих країн, особливо в Нідерландах, був тісно пов’язаний з готичним мистецтвом, його символізмом та специфічним зображенням людини.
Епоха Відродження сприяла зародженню нових явищ у розвитку образотворчого мистецтва, зокрема групового портрету, пейзажу, натюрморту, зображенню побутових сцен.
Суттєвий вплив на розвиток мистецтва епохи мали такі важливі події як: Столітня війна у Франції, Селянська війна та Реформація у Німеччині, революція в Нідерландах, Реконкіста в Іспанії.
На фоні цієї бурхливої епохи творили видатні майстри пензля, які створили масляні фарби, працювали над розвитком теорії перспективи, шукали нові способи передачі прекрасного засобами образотворчого мистецтва.

Зародження культури Північного Відродження
Біля джерел зародження Північного Відродження стояв один із найвидатніших художників Фламандії Ян ван Ейк.
Бурхливе життя ван Ейка супроводжувалося як створенням яскравих живописних полотен, так і виконанням складних дипломатичних місій. Митець виступав у ролі особистого посланця могутнього герцога Бургундського, побував у різних країнах Європи.
Вплив ван Ейка на розвиток європейського живопису беззаперечний. Він чи не єдиний північний майстер, авторитет якого визнали всі митці Італії.
Серед відомих робіт автора - „Гентський вівтар”. Створення цієї картини розпочав старший брат – Хуберт ван Ейк, але після його ранньої смерті роботу продовжив Ян.
Це була одна з найбільших і найскладніших художніх робіт, створена в Нідерландах у шістнадцятому столітті.
Ян ван Ейк був майстром видатних портретів. Високий реалізм, вміння передати найдрібніші деталі в зображенні своїх героїв виділяють роботу майстра.
В той же час мадонни, які вийшли з під пензля митця, мають ознаки, характерні для Передвідродження – вони статичні, жести – скупі, зображення – піднесено урочисті.
На багатьох роботах художника – прекрасно виписані пейзажі, які створюють традицію нідерландського пейзажу.

Ієронім Босх
Ієронім Босх - передвісник епохи Відродження у мистецтві Нідерландів. Виходець із сім’ї художників ван Акенів. Ієронім взяв псевдонім Босх на честь свого рідного міста Хертогенбосх.
Босх, як справжній гуманіст, бачив у людині не тільки красу і добро. Часто у своїх роботах він намагався зобразити і темні сторони людської душі.
Однією із таких робіт є картина „Сім смертних гріхів”, яка очевидно використовувалася як накриття для столу. Гнів, гординя, лінощі, переїдання та інші людські гріхи зображені яскраво і дуже образно.
Босх створив свій неповторний світ символів, алегорій та містичних фігур. Більшість з них залишаються загадкою і досі. Ці фантастичні зображення створюють незвичну ауру несподіваних і таємничих творів художника.
Серед них – „Віз із сіном”. На перший погляд важко уявити, що цій картині можна молитися. Хоча насправді це дійсно ікона. Зліва – сцени з раю. Справа – пекло. Центральна частина роботи показує світ з усіма його людськими недоліками і вадами.
Подібний метод застосував автор і в роботі „Страшний суд”. Сучасники описували, що ті, хто підходив до роботи, щоб її розгледіти, з жахом відсахалися, побачивши всі сцени людських пристрастей і гріхів.
Роботу митця „Сад земних насолод” дослідники вважають програмною для Босха. Традиційне зображення зліва і справа раю і пекла в центрі роботи доповнюється алегоричним зображенням людського життя в усіх його проявах.
Надзвичайно виразною є робота майстра „Несіння хреста”. Зображення страстей Господніх по шляху на Голгофу було дуже популярним серед митців того часу. Підхід художника до цього сюжету надто несподіваний. На фоні гротескних, карикатурних зображень тих, хто оточував Христа по його смертній дорозі, спокійне, зморене обличчя Ісуса з терновим вінком на голові. Він несе хрест. Зліва в кутку Свята Вероніка тримає біле полотнище, яке вона приклала до обличчя Христа, з нерукотворним образом Спасителя.
Роботи Босха просякнуті моралізаторським духом. В них майстер дає свою оцінку життю у всіх його проявах з притаманними тільки йому фантастичними зображеннями, символами та загадками.

Брейгель Старший
Взірцем нідерландського Північного Відродження була творчість Пітера Брейгеля Старшого. Нащадок звичайної селянської родини із села Брейгель, що на кордоні між Бельгією та Голландією, деякий час навчався і проживав в Антверпені. Пізніше Брейгель переїжджає у Брюссель.
Важливе місце у творчості Брейгеля відіграла поїздка в Італію. Тут він познайомився з технікою представників венеціанської школи. Взявши основи живопису італійського Відродження, Брейгель не сприйняв пошуки прекрасного у стародавніх пам’ятках. У нього виробився свій погляд на сутність гуманізму, який майстер пензля зумів досконало передати у дуже своєрідних творах – водночас і філософських, і моралізаторських.
Стиль художників Північного Відродження у Нідерландах дослідники так і назвали – „моральним”.
У картині „Падіння Ікара” художник зобразив людську байдужість На перший погляд жодної згадки про міфічного героя. Селянин оре поле, на морі видніється парусник... І тільки придивившись, помічаємо ноги Ікара, який тоне у морській пучині. Але ніхто не звертає на це увагу...
Ще більш алегорично проблема людської черствості передана в роботі „Несіння хреста”. Тільки на передньому плані близькі Ісуса оплакують його долю. Спаситель в центрі картини, майже не помітний. Лише видно велетенський хрест, який він несе. А навколо людська юрба, що прийшла подивитись на цікаве видовище. І ніхто не задумався про свій хрест - душевний.
Заповнена алегоріями та незвичними сценками робота „Ігри дітей”. Майже двісті тридцять фігурок, в переважній більшості – дітей, граються в різні ігри. Що за цим стоїть – світ звичайний чи перевернутий? Зміст людського життя?
Досить загадковою є картина „Тріумф смерті”. Кожна частинка полотна є довершеним мистецьким твором, який має свою сюжетну лінію. Робота написана в ті часи, коли Нідерланди стогнали під п’ятою іспанських володарів, коли тисячі-тисяч людей страчувалися за право жити у незалежній Батьківщині.
Брейгель чи не найкраще в історії мистецтва зумів передати біблійну історію про Вавилонську вежу. За спробу людей збудувати споруду, яка б дістала до неба, Бог перемішав людей та їх мови. З того часу кожен народ спілкується своєю мовою, не розуміючи іншого... Брейгель зумів передати у зображенні Вавилонської вежі безглуздість людської гордині.
Художник був зачинателем нового напрямку у мистецтві – жанрових сцен. Такими є роботи присвячені порам року, які в той же час є бездоганними пейзажними роботами. Бездоганно підібрані кольори, прекрасно виписані пейзажі говорять на скільки митець випередив свій час. Деякі елементи робіт автора дослідники називають достойними імпресіоністів.
Серед них картина „Каліки”. Несподіваний сюжет, передача зображення нещасних на протезах у стилі майстрів кінця дев’ятнадцятого століття і до сьогодні викликає мистецькі суперечки. Який глибинний зміст цієї роботи? Хтось бачить в ній алегорію „гьозів” – руху неприборканих борців за незалежність Нідерландів, які себе називали в перекладі „злидарями”? Чи може це символ дегенерації людини?
Брейгель любив бувати в селі. Переодягнувшись селянином він уважно спостерігав за побутом та розмовами селян. Яскравою роботою жанрового характеру є „Селянське весілля”. Ми ніби відкриваємо вікно у той далекий світ простого життя, простих звичаїв і простої їжі...
Майстер своєю творчістю визначив естетичні напрямки розвитку образотворчого мистецтва на сотні років. Його геніальні твори – яскрава сторінка в культурі Північного Відродження.

Німецьке Відродження. Лукас Кранах
Серед країн Північного Відродження Німеччина займає визначне місце. Тут дух гуманізму на найвищий рівень було піднято Альбрехтом Дюрером. Поряд з великим майстром слід відзначити художника Лукаса Кранаха.
Лукас Кранах Старший виходець з родини художників. Прізвище його невідоме, а ім’я походить від місця народження художника - містечка Кронах. Тривалий час він був придворним художником і особистим помічником курфюрста Саксонського. Тут, при дворі, живописець познайомився з Мартіном Лютером – творцем німецької Реформації.
Новаторство митця проявилося у ранніх його роботах. Так, у традиційному для того часу сюжеті „Розп’яття” фігура Христа зображена в три чверті до глядача. І хоча картина має традиційні готичні елементи, відчувається вплив майстрів Ренесансу.
Кранах часто звертався до зображення оголеного тіла. Перебуваючи без сумніву під впливом італійських художників Відродження, він, виробив власний стиль та бачення ідеалу людського тіла. Дуже часто обличчя його героїнь подібні між собою, так само як і пропорції тіла.
По-новому митець розкрив сюжет „Адама і Єви”. Художник поряд з прабатьками людей розмістив численних звірів, що не характерно для такого роду картин.
Саксонський майстер був прекрасним портретистом. Його роботи відрізняються точністю зображення, колористикою. Кранах дуже любив прикрашати голови своїх героїнь жіночими капелюшками, фасони яких придумував сам.
Робота під назвою „Юдиф”. Легенда про дівчину, яка своєю красою зачарувала ватажка нападників, а потім відрубала йому голову і врятувала свій народ, часто використовувалася художниками Ренесансу. Кранах по своєму зобразив Юдиф. Вона з мечем. В руках – голова вбитого ворога. Цікава деталь – на картині в образі легендарної героїні – принцеса Сибілла Клевська, дружина сина курфюста Саксонського. Сучасні дослідження показали, що спочатку відрублена голова мала риси самого художника. І тільки при завершенні роботи цьому образу було надано риси чоловіка принцеси - Йогана Фрідріха.
Твір „Несіння хреста”, сюжет якого зустрічається так часто, вражає динамізмом, експресією, колористичним вирішенням.
Картина „Полювання на оленя” фактично є пейзажем. Виписані сцени полювання на фоні чудесної природи доповнюються зображенням прекрасного замку. Очевидно, робота призначалася для прикрашення кімнат замку.
Лукас Кранах був творцем засновником саксонської школи художників. Його творчість безумовно визначила нові грані в розвитку Північного Відродження Німеччини.

Альбрехт Дюрер
Геніальний художник і гравер Альбрехт Дюрер, - визначний представник Північного Ренесансу. В його творчості вдало поєдналися стиль художників Півночі і колорит митців Півдня.
Рідним містом художника є Нюрнберг – вільне місто, славне своїми гуманістичними традиціями та відомим на всю Європу університетом.
Альбрехт був третім у багатодітній сім’ї Дюрерів. Вже у п’ятнадцятирічному віці юнак потрапив на навчання до знаменитих німецьких художників. Під час свого творчого зростання Дюрер двічі відвідав Італію, надовго зупинявся у Венеції.
В тридцять років завдяки своїм гравюрам молодий художник здобув загальноєвропейське визнання. Його творчістю захоплювався імператор Священної Римської імперії Максиміліан Перший.
Роботою, яка відображає ренесансний стиль художника, є „Поклоніння волхвів”. Яскрава колористика, античні пейзажі, виразні фігури вдало поєднують німецьку готичну традицію з яскравістю південного стиля. Особливістю творчості майстра є його надзвичайно цікаві автопортрети. І той, який створений для нареченої у 1498 році. І той, в якому Дюрер чимось нагадує Христа. Художник полюбляв зображувати самого себе. Він надавав власні риси героям в інших картинах, зокрема у „Поклонінні волхвів” центральна фігура має риси обличчя художника.
Під впливом італійської традиції була створена картина „Христос і фарисеї”. В центрі полотна обличчя юного Ісуса, яке уже несе відбиток особливості, і брутальні обличчя книжників, які шукають істину, не бачачи її поряд із собою.
Найбільш значним творінням майстра, найяскравішим зразком німецького Ренесансу стала робота „Поклоніння Святій Трійці”. Багатофігурна композиція виразно передає зміст ікони. Свята Трійця представлена святим духом – голубом, Богом-Отцем, який розміщений над розп’яттям в короні і багатому одязі, і Богом-Сином – розіп’ятим Ісусом Христом.
Геніальними були портрети майстра. Особливо вражають очі зображених героїв. Вони передають і характер, і настрій, і душевний стан героїв.
Всесвітню славу Дюреру принесли його гравюри. Одна із найзагадковіших робіт майстра – „Меланхолія”. Не всі символи, зображені на гравюрі, на даний час зрозумілі. Автору вдалося надзвичайно майстерно передати відчуття задуманості, душевних мук і пошуків.
Духовним заповітом Дюрера став диптих „Чотири апостоли”, подарований майстром рідному місту Нюрнбергу. Перед нами не тільки четверо святих – Іоан, Петро, Марк і Павло. Перед нами чотири типи темпераменту – сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік. Кожна фігура має притаманний тільки їй прихований зміст. Кожне обличчя – як розкрита книга, як дзеркало людської душі.
Блародний Іоан – зліва з розкритою книгою в руках, який показує де знайти істину. Біля нього Петро з ключем від раю. А справа – зовсім інші типи обличчя, які скоріше передають агресію, право сильного над слабшим.
Дюрер був найвизначнішим виразником ідей Відродження в Німеччині. Ще за життя світ визнав його геніальність. Шанувальники і земляки майстра на могилі написали слова, які говорять про безсмертність його генія: „Тут поховане те, що було смертним в Альбрехті Дюрері”.